Хронологія пам'ятних дат.

Спогади та історія створення спортивної школи колишнього директора 

Олександра Володимировича Бровка у 2016 році до 35 річчя

Нововоронцовської дитячо-юнацької спортивної школи

       «Спекотне літо 1981 добігало свого кінця. Я готувався до нового навчального року. Разом зі своїми колегами - вчителями Золотобалківської ЗОШ взяв активну участь у роботі серпневої конференції. Аж раптом мене поставили перед фактом, що завідуючий відділом народної освіти А І. Жмаков терміново викликає до себе. Їдучи на зустріч, розумів, що відбудеться щось серйозне, можливо навіть переломне в моєму житті. За плечима було 7 років праці вчителем у одному з найкращих у районі в ті часи колективів, де більшість педагогів ( рідкісний випадок у освітянському середовищі) були чоловіки, визнання та авторитет серед учнів та батьків, нещодавно створена сім'я, маленька дитина....

      Секретар М.Г. Крамар, привітно зустрівши мене, повідомила: «Вас чекають». Отже, я зрозумів, що завідуючий не сам. А.І. Жмаков,дійсно, був не один. За великим письмовим столом сидів не так давно призначений на посаду голови райспорткомітету Д. Д. Шепель. Поцікавившись, як справи, як школа, як сім'я, у розмові підійшли до головного:

 - Олександре Володимировичу, чи не бажаєте Ви стати директором ДЮСШ?

   Звичайно, що моя реакція на дану пропозицію була неоднозначною. З'явилося безліч зустрічних запитань. Де жити? Яка матеріальна база? Як уже вирішено кадрові питання? Яка заробітна плата? Лаконічно підсумовуючи півторагодинну розмову, Жмаков заявив:

 - Усе це Вам і належить створити! Підтримка буде на найвищому рівні. Ви з Ольгою Йосипівною (дружина вчитель фізичного виховання) обоє молоді, хороші спеціалісти, спорт для вас - один з найбільших пріоритетів, дерзайте!

  Я фактично відразу зрозумів, що це моє, це кредо мого життя, а тому, не вагаючись, дав згоду на призначення. Так у моїй трудовій книжці з'явився другий запис - призначити директором Нововоронцовської ДЮСШ. Це було 31 серпня 1981 року.

  Отож останній день літа став початком моєї кар'єри на поприщі дитячо-юнацького спорту.

   Хочу зазначити, що мої плани мали деякі розбіжності з думками Д. Д. Шепеля. Його ідея зводилася до того, що спортом № 1 у районі обов'язково повинен стати футбол. Так, це гра мільйонів, але я розумів, що інші види спорту не зможуть на рівних конкурувати з ним. Тоді зародилася чудова ідея: взяти за основу традиційно сильні види спорту, якими Нововоронцовщина завжди славилася на всіх рівнях. Ними стали королева спорту - легка атлетика і гандбол. І закрутилась веремія....

  Так на карті Херсонщини з'явився ще один позашкільний заклад - дитячо-юнацька спортивна школа Міністерства освіти України. Хочу особливо підкреслити відомчу приналежність закладу, ми жодного відношення ніколи не мали до спортивних товариств типу «Спартак», «Колос», «Динамо» та ін., а були невід'ємною частиною освітянської сім'ї і цим особливо гордилися.

35 років! Багато це чи мало? Як для людини то ні, а для закладу - гідно, солідно!

  Збігали роки. Чимало змін зазнавала і наша ДЮСШ. Неодноразово мінявся статус зі школи в клуб і навпаки. Однак, не дивлячись на таку реорганізацію, завдяки злагодженій роботі колективу, високій результативності, заклад обласною комісією управління освіти і науки було атестовано з відзнакою. Завжди піклувалися про кадри. Повернулися викладачами у рідні стіни колишні вихованці Ігор Гончаров, Артем Широкий, Олена Лачина (Струк), Олександр Шипулов, Олександр Гончаров.

  У 2012 році районна рада прийняла рішення про створення позашкільного навчально-виховного комунального закладу «Нововоронцовська дитячо-юнацька спортивна школа».

  Мені випала велика честь багато років очолювати один з найкращих дитячих спортивних закладів Херсонської області. Через газету висловлюю щиру подяку Д.Д.Шепелю за довіру і підтримку, низько вклоняюся пам'яті А.І. Жмакова, з його сином Олегом до цих пір підтримую зв'язок. Особливо високо ціную колег, поруч з якими щодня робили і робимо чудову справу- навчаємо, виховуємо, гартуємо молодь. Скільки ще всього попереду, адже нам лише 35!

  Цілком доречно оглянутися назад і згадати найбільш важливі спортивні досягнення. Звичайно, за 35 років їх було вдосталь, адже майже в усіх загальноосвітніх школах працювали філіали, охоплення дітей доходило до 17 відсотків (найвищий показник в області). Можна назвати і десятки прізвищ тренерів-викладачів, які працювали за сумісництвом. Ми їх добре пам'ятаємо, але особисто я виділяю досягнення, які назавжди увійшли в історію спортивної слави Нововоронцовщини. З неприхованою гордістю називаю імена:

  Андрія Михайлова -майстра спорту міжнародного класу, чемпіона світу, Європи,України, багатьох міжнародних регат. У ДЮСШ навчався на відділеннях футболу, легкої атлетики (перші тренери О.І. Гончаров, О. В. Бровко);

- Бойчука Вадима- чемпіона і рекордсмена України в штовханні ядра, майстра спорту, учасника чемпіонату світу (УІ місце м. Квебек, Канада, перший тренер Ткаченко В.Г.);

- Южаніної Антоніни - майстра спорту з важкої атлетики, чемпіонки України (перші тренери Радчуков В.В., Климюк В.П.);

- Чемполяш Наталії, Сачек Ірини, Фірманчука Віталія, Опята Віталія, Вєтрової Анни, Прилипка Романа, Харченко Валентини, Вєкшина Сергія, Хом'яка Андрія, Дикухи Максима, Стригіна Андрія, Кушнірука Анатолія, Вислоцького Сергія - плеяди чудових легкоатлетів, які ставали чемпіонами обласних і Всеукраїнських змагань.

  Команда дівчат з пляжного волейболу (2008-2012 р.р.) з тренером Місоєдовим В.С. були першими, хто починав культивувати цей вид спорту в області. Домоглися феноменальних результатів Мазур Яна, Дмитрієва Марина, Ляховець Ольга, Літвінова Катерина, Шершень Валентина, Лашко Анна, Горєва Наталка, Полінок Оксана.

   Команда баскетбольної «Шкільної Ліги» 2014 р. у складі Дунської Насті, Бриж Вікторії, Безверхої Уляни, Чорноморець Влади стали чемпіонками області і брали участь у чемпіонаті України в м. Києві (тренер Широкий А. С.).

  Футбольна команда юнаків 2001-2003 років народження в 2015 р. піднялись на першу сходинку в чемпіонаті області (тренери Гончаров І.О., Путін Ю.А.).

  Можна лише аплодувати спортсменам Новоолександрівської школи-сад, які впродовж 7 років тримають першість у районній Спартакіаді школярів. Такого на моїй пам'яті ще не було. Велика заслуга в цьому директора В. М. Берегового та вчителя фізичного виховання Ю.Б. Лемєшова.

 За показники останніх років нам також не соромно перед громадськістю.

  У рейтингу спортивної майстерності серед ДЮСШ області з олімпійських видів спорту нижче ІІІ місця не опускалися. Підтвердженням цього є Кубки від управління молоді та спорту облдержадміністрації.

  За результатами проведення УІІІ літніх юнацьких спортивних Ігор Херсонщини 2015 у ІІ підгрупі район зайняв друге місце.

  Цей список можна продовжувати ще довго. Ось підростаюча молода зміна вже цього року голосно і впевнено заявила про себе , зайнявши 1 місце в Дитячій обласній Олімпіаді та ІІІ місце в У Спортивних Іграх школярів області.

Цього ми домоглися разом зі своїми творчими, трудолюбивими членами колективу

В. Гладиш, С. Широким, І. Гончаровим, М. Христичем, А. Широким, О. Шипуловим, О. Гончаровим, 

  В. Панасюком при всебічній підтримці ентузіастів спорту шкіл району.

Усіх вітаю з ювілеєм і бажаю не здавати позицій лідерів, здійснити намічені плани по розвитку спорту в районі.»

                                                                                                                                                       Автор Олександр БРОВКО

         Династія Гончарових

           ТРЕНЕР НЕ ПРОСТО РОБОТА, А ЗМІСТ ЖИТТЯ

       Доля вчителя...її не обирають, вона обирає сама. Обирає тих, хто не мислить без неї свого життя, хто любить дітей, вірить у те, що кожен може стати чудовою людиною; тих, хто перей­мається чужими успіхами й поразками, радіє до­сягненням вихованців більше, ніж власним уда­чам, ні за яких умов не зраджує своїй професії. Таким був Олександр Іванович Гончаров, тренер- викладач дитячо-юнацької спортивної школи.

        Пам'ятаю, як молодим, енергійним, повним ідей і бажання працювати прийшов Олександр Іванович після закінчення Нововоронцовської одинадцятирічки вчителем фізкультури в Золотобалківську школу. Перші труднощі тільки більше загартували завзятого юнака і переконали в правильності вибору професії, бо в 1967 році він вступив до Миколаївського педінституту на факультет фізичної підготовки. Навчався заочно, допомагаючи мамі і бабусі, здоров'я яких не балувало. П'ять років викладав улюблений предмет у рідній школі, потім продовжував трудову діяльність у Бургунці Бериславського району. Розумів, що насамперед треба створити матеріальну базу, якої в глибинці не було. Тож взявся з усією відповідальністю до справи: обладнав спортивний зал, згодом навколо школи виросло спортивне містечко. Прищеплював дітям інтерес до занять фізичними вправами, здорового способу життя. Однак, не покидала мрія повернутися в рідну Нововоронцовку.

     З перших кроків існування в районі спортивної школи Олександр Іванович тренер-викладач. Спочатку відділення гандболу, згодом -і до кінця свого життя - футболу. Незчувся, як промайнуло 45 років титанічної вчительської праці.

       Учні завжди підтримували, розуміли його, прагнули до занять спортом, змагалися і одер­жували радість перемоги.

         Часто згадував тренер, як при­носили славу спортивній школі і району гандболі­сти Бабаєв Володимир, Горлов Володимир, Ше­стопал Юрій, Синьогуб Андрій, Кирилюк Олег, Скороходов Ігор, Рокитянська Алла, Задерій Ольга, Лівшенко Ната­лія, Сіткар Вікторія, Гу­бенко Світлана, Ходкова Ольга і багато, багато інших.

        У 2007 році його учні 1991-1992 року народження були други­ми у першості області з футболу і першими у рай­онних змаганнях серед однолітків. Не зраджували багаторічному захоплен­ню Оніпко Володимир, Крепчук Олексій, Бон­даренко Антон, Рудий Олег, Зінзюк Олександр, Бабич Ярослав, Шемет Олександр, Міненко Олександр, Ходков Ми­кола, Молоткова Степана.

       Тренував навіть групу дівчат-футболісток. Про­ценко Саша і Коцар Аліна захищали честь району на обласних змаганнях. Для своїх ви­хованців і їх родин Олек­сандр Іванович був безперечним авторитетом.

                                                                       (Гончаров О.І. - другий зліва)

      Серед багаточисельних захоплень Олександра Івановича-рибалка, особливо зимова. Любив годинами просто ходити по дзеркальному льоду, плануючи, розмірковуючи над долею свого одинака - сина Ігоря. А той, маючи перед очима приклад батька, теж закінчив Миколаївський інститут і з 1995 року працює в Нововоронцовській дитячо-юнацькій спортивній школі тренером- викладачем.

« Відпов­ідальний, принциповий, цілеспрямований»,- так характеризують Ігоря Олександровича колеги. Його вихованці грають у чемпіонаті області за програмою Херсонської Обласної Федерації Футболу, були чемпіонами та бронзовими призерами.

      Сам тренер є прикладом для свої учнів , адже бере участь у різного роду спортивних змаганнях, демонструючи відмінну фізичну підготовку. З 2016 року Гончарова І.О. призначено директором комунального закладу «Нововоронцовська ДЮСШ».

      Спортивну естафету від дідуся та батька прийняв і молодший Гончаров -Олександр Ігорович. Він з першого класу навчався в ДЮСШ, планував стати класним футболістом. Після 7 класу поїхав удосконалювати свої вміння і майстерність до Кримського вищого училища олімпійського резерву, закінчивши яке, став студентом Херсонського державного університету факультету фізичної культури. Повернувся вже дипломованим фахівцем. За три роки роботи в закладі Олександр переконав усіх, що вибрав правильну стежину в житті. Має вже і досягнення: вихованці 2006-2007 р. н. вибороли перше місце в районі у змаганнях зі «Шкіряного м'яча», брали участь і в обласних фінальних змаганнях з футзалу.

    Нині Олександр Ігорович знаходиться на службі в Збройних Силах України. Юні футболісти з нетерпінням чекають повернення свого талановитого тренера.

  У кожного з нас своя мрія, своє покликання, своє місце в загальному строю, а в родини Гончарових - незрадлива любов до спорту, здорового способу життя.

Автор заступник директора КЗ «Нововоронцовська ДЮСШ»     2018р.                              Валентина ГЛАДИШ